Кіпр залишається небезпечним для ЛГБТК+: новий звіт про дискримінацію

На Кіпрі зберігається стійке нетерпиме ставлення до ЛГБТК+ спільноти, яке проявляється на різних рівнях — від охорони здоров’я до соціального захисту. До таких висновків дійшли автори звіту Європейської програми «Захист права представників ЛГБТІК+ спільноти на здоров’я» (Safe-R), підготовленого Університетом Нікосії, Асоціацією планування сім’ї Кіпру, рухом Accept LGBTIQI Cyprus та низкою інших партнерів.

Дослідження показало, що значна частина ЛГБТК+ людей на Кіпрі відкладає або взагалі уникає звернення за медичною чи психологічною допомогою. Причинами стають упередження з боку медичних працівників, минулий негативний досвід, а також страх бути нерозумілими чи засудженими через сексуальну орієнтацію або гендерне самовираження. Згідно з даними, 17% респондентів не звертаються за медичною допомогою через упередження лікарів, 15% — через негативний досвід, 6% — через свою сексуальну ідентичність або гендерне самовираження.

Автори звіту зазначають, що дискримінація найчастіше проявляється у непрямих формах — через адміністративні бар’єри, недостатню підготовку персоналу, відсутність єдиних стандартів, які враховують різноманіття гендерних ідентичностей. Особливо важке становище у трансгендерних та небінарних людей, які стикаються з додатковими труднощами: від проходження процедур зміни статі та гормональної терапії до пошуку спеціалістів, готових надати допомогу з повагою та розумінням.

У сільських регіонах ситуація погіршується. Там менше спеціалістів, гостріші проблеми з конфіденційністю та сильніші соціальні упередження. Це робить доступ до адекватної допомоги ще більш обмеженим.

Окрему увагу у звіті приділено психічному здоров’ю. Близько 24% учасників дослідження повідомили про наявність психічного розладу, а 43% вже зверталися до психологів чи психотерапевтів. Проте багато фахівців не мають достатньої підготовки у питаннях ЛГБТК+, що створює ризик нерозуміння, стигматизації або неякісної допомоги.

Крім того, на Кіпрі відсутній ефективний і доступний механізм для реєстрації випадків дискримінації чи зловживань за ознаками сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. В результаті багато епізодів залишаються поза офіційною увагою і не отримують належної реакції.

Водночас у звіті відзначається і позитивна динаміка: існує потенціал для реформ, а також визнання проблеми як з боку ЛГБТК+ спільноти, так і серед працівників охорони здоров’я. Для покращення ситуації необхідне інституційне втручання — удосконалення законодавства, навчання медичних працівників, розробка офіційних протоколів, розширення доступу до спеціалізованої інформації та створення безпечних каналів для повідомлень про дискримінацію.

Дослідження проводилося за участю 125 представників ЛГБТК+ для кількісного аналізу, 55 медичних працівників та студентів-медиків. У рамках якісної частини опитування були залучені 19 осіб зі спільноти та 8 медичних фахівців.