Кіпрська криза як сигнал для Європи: чи може острів стати каталізатором європейської армії?

Атака безпілотника на британську авіабазу Акротирі стала тривожним сигналом не лише для Кіпру, а й для всієї Європи. Удар по об'єкту Великої Британії на території держави — члена Європейського Союзу показав, наскільки вразливим залишається південний фланг європейської безпеки перед новими загрозами — насамперед атаками безпілотників.

Але цей інцидент виявився важливим не лише як військовий епізод. Він став своєрідним стрес-тестом для Європи: чи здатні європейські країни швидко об'єднатися, щоб захистити одну з держав союзу.

Швидка реакція союзників

Реакція європейських партнерів виявилася помітно швидшою, ніж у багатьох попередніх кризах. Кілька країн направили на допомогу Кіпру військові сили:

Греція перекинула на острів винищувачі F-16 Fighting Falcon та два військові фрегати. Фактично Афіни почали формувати тимчасовий повітряно-морський щит навколо острова. Додатковим політичним сигналом підтримки став візит на Кіпр міністра закордонних справ Греції.

Франція посилила свою присутність фрегатом FS Languedoc та авіаносною групою на чолі з авіаносцем Charles de Gaulle.

Іспанія направила один із найсучасніших фрегатів свого флоту — Cristóbal Colón (F105), оснащений системою протиповітряної оборони Aegis.

Італія також направила кораблі для посилення міжнародного морського угруповання в Східному Середземномор'ї.

Особливу роль відіграла Велика Британія, чиї бази на Кіпрі є ключовим елементом військової інфраструктури регіону. Лондон направив есмінець HMS Dragon, оснащений системою протиповітряної оборони Sea Viper, а також гелікоптери AgustaWestland AW159 Wildcat, здатні виявляти безпілотники.

Ситуація на острові стала настільки серйозною, що Кіпр відвідав міністр оборони Великої Британії Джон Гілі. За підсумками візиту було оголошено про додаткове посилення оборони острова.

Британська сторона наголосила на необхідності створення багаторівневої системи захисту, яка має включати наземні комплекси ППО, корабельні системи та авіацію.

Такий підхід сьогодні стає ключовим, оскільки головною загрозою стають масові атаки дешевих безпілотників.

Однією з найсерйозніших загроз для Кіпру залишаються дрони-камікадзе типу Shahed-136.

Подібні апарати коштують відносно дешево, можуть запускатися десятками і здатні перевантажувати системи протиповітряної оборони. Саме такі технології сьогодні активно використовуються в сучасних конфліктах.

Географія також робить Кіпр особливо вразливим. Острів розташований поруч із регіонами підвищеної напруженості — поблизу Лівану та Сирії. Крім того, загрозу становлять сили, пов'язані з Іраном, включаючи організацію Хезболла.

Криза виявила й іншу проблему — недостатню готовність цивільної оборони на Кіпрі.

На острові не вистачає обладнаних сховищ, система екстреного оповіщення населення тільки впроваджується, а правила сховищ часто навіть не передбачають можливість укриття з домашніми тваринами.

Для порівняння: у Швейцарії сховища є обов'язковою частиною житлового будівництва, а в Ізраїлі захисні кімнати вбудовані майже в усі нові будинки.

Швидка реакція європейських країн показала, що політична солідарність в Європі існує. Але водночас криза виявила серйозну проблему: допомога була організована у форматі тимчасової коаліції, а не через єдину європейську оборонну систему.

Саме тому події навколо Кіпру знову пожвавили дискусію про необхідність тіснішої оборонної інтеграції в Європі — від створення загальної системи протидронової оборони до формування європейських сил швидкого реагування.

Є й ще один важливий висновок. Повноцінну європейську оборонну систему важко уявити без участі Великої Британії.

Лондон залишається однією з найсильніших військових держав континенту — з потужним флотом, розвиненою оборонною промисловістю та глобальними можливостями.

Не випадково в Лондоні все частіше звучать дискусії про майбутнє відносин з Європою.

Кіпрська криза показала, що Європа вже здатна діяти разом в умовах загрози. Але вона також ясно продемонструвала, що існуюча архітектура безпеки залишається фрагментованою.

Саме тому події навколо Кіпру можуть стати не просто епізодом регіональної напруженості, а важливим поштовхом до формування нової європейської системи безпеки — можливо, навіть до створення майбутньої європейської армії.

Автор: Валерій Ляшенко (колишній дипломат)