Дамби Кіпру в критичному стані: дев’ять років попереджень залишилися без реакції

Проблеми безпеки та управління водними ресурсами на Кіпрі загострюються, незважаючи на багаторічні попередження експертів. Згідно з новим звітом Державної аудиторської служби, опублікованим у понеділок, багато системних недоліків, виявлених ще у 2016 році, досі не усунуті.

Ситуація ускладнюється зміною клімату, частішими посухами та зростаючим попитом на воду. Проте реалізація державних програм відбувається з великим відставанням. З 60 проектів, запланованих у рамках 15-річного Плану розвитку водних ресурсів (2016–2030), завершено лише 14, при загальних витратах близько €767 млн. При цьому відсутній прозорий контроль за використанням коштів.

Особливе занепокоєння викликає стан дамб. На Кіпрі налічується 104 великі дамби, 56 з яких зареєстровані в Міжнародній комісії з великих дамб (ICOLD). Багато з них перевищили термін служби та експлуатуються без сертифікатів безпеки, експлуатаційних інструкцій і систематичного обслуговування. Жодна приватна дамба досі не пройшла незалежну інспекцію, а великі об’єкти не отримали остаточних сертифікатів безпеки.

Відсутні карти можливих зон затоплення для дамб, розташованих поблизу населених пунктів. Яскравий приклад проблем — протікання на дамбі Мавроколімбос у січні 2025 року, спричинене відмовою трубопроводу та виявлене труднощі з проведенням ремонтних робіт.

Негативні наслідки пов’язані й із опріснювальними установками, які відіграють важливу роль у забезпеченні острова водою. Скидання солоної браги в море вже впливає на морську флору у районах Ларнаки та Декелії, а сама вода з опріснювальних станцій має корозійні властивості, що шкодить побутовим системам.

Ситуація з підземними водами також викликає занепокоєння: близько 64% водоносних горизонтів визнані хімічно забрудненими, головним чином через нітрати та засолення. Втрати води у мережах перевищують 200 млн кубометрів на рік, а в деяких муніципалітетах рівень витоків досягає 29%.

Контроль якості питної води залишається недостатнім: лише чверть свердловин мають встановлені захисні зони, а багато водопостачальних органів не проводять систематичного моніторингу. Затримуються також програми управління паводками та збору дощової води, хоча необхідність таких заходів була визначена ще у 2009 році.

Аудитори наполягають на створенні стратегічної системи планування та чіткому координуванні між відомствами. Без політичної волі та узгоджених дій Кіпр ризикує серйозними перебоями у водопостачанні та загрозами як для населення й інфраструктури, так і для природного середовища.