Оренда з'їдає зарплати: житло стало головним фінансовим тягарем в ЄС

Житлові витрати залишаються найбільшою статтею витрат для домогосподарств у Європейському Союзі, свідчать дані Євростату. У середньому 23,6% усіх витрат європейців припадає на житло, воду, електроенергію, газ та інші комунальні послуги, при цьому оренда у великих містах стає все менш доступною.

Особливо важка ситуація складається для працівників із мінімальною заробітною платою. За аналізом Європейської конфедерації профспілок, що ґрунтується на даних ЄС, вартість оренди двокімнатної квартири у більшості столиць Європи перевищує розмір мінімальної брутто-зарплати.

У низці міст оренда фактично стає недосяжною без додаткових доходів. Найбільш складна ситуація зафіксована в Празі, де оренда досягає 185% мінімальної зарплати. У Лісабоні цей показник становить 168%. Понад 150% зарплати на житло йде також у Будапешті, Братиславі, Софії, Афінах та Ризі.

У багатьох столицах Європи оренда перевищує 100% мінімального доходу — включаючи Париж, Мадрид, Варшаву, Дублін, Таллінн та інші міста. Наприклад, у Парижі середня оренда становить 2523 євро при мінімальній зарплаті 1823 євро, а в Мадриді — 1721 євро проти 1381 євро.

Більш доступними для працівників із мінімальними доходами залишаються лише окремі столиці. У Брюсселі оренда еквівалентна 70% мінімальної зарплати, у Берліні — 76%. Відносно нижче навантаження також зафіксовано в Нікосії (85%) та Люксембурзі (87%).

Представники Європейської конфедерації профспілок попереджають, що розрив між доходами та вартістю житла стає неустійким і штовхає працівників до фінансових труднощів. За їхніми словами, зростання цін на житло разом із подорожчанням енергії та продуктів знижує якість життя та обмежує можливість заощаджень.

На рівні країн ситуація виглядає дещо кращою, проте оренда все одно «з'їдає» значну частину доходів. Залежно від держави на оплату житла йде від 33% до 61% мінімальної зарплати. Наприклад, у Польщі цей показник становить 33%, у Франції — близько 38%, в Іспанії — 48%.

Експерти зазначають, що саме столичні ринки житла стають ключовим фактором соціального тиску в Європі, посилюючи нерівність і погіршуючи доступність життя у великих містах.